Бузкове буйноцвіття єднає землю та небесну вись

Зацвів бузок! Шукаю, як в дитинстві, п`яту пелюстку в зірочці дрібній... (Ганна Коназюк)

 На обкладинці авторського рукопису ескізів симфонічної поеми «Дзвони» написано: «Б. С. від Сергія Рахманінова. 1 січня 1914». Таємниче скорочення «Б. С.» у перекладі з російської «Белая Сирень» означає «Білий Бузок». За тим написом – романтична історія великої любові до музики й глибоке розуміння душі видатного компо­зитора.

...Якось після одного з авторських концертів Сергію Васильовичу Рахманінову, який відіграв визначну роль у формуванні Київської консерваторії, принесли розкішний букет:
– Від кого? – поцікавився композитор.
– Від шанувальниці, яка на ціле життя хоче залишитись невідомою.
Відтоді, де б Рахманінов не виступав – у Києві, Москві, у Петербурзі, – хтось неодмінно дарував йому букет білого бузку.
Коли вперше виконали поему «Дзвони» для оркестру, хору й солістів, композиторові піднесли диригентську паличку й пульт, на яких було вирізьблено зображення пишної квітки.
Гілка білого бузку лежала й на столику, у купе, коли Рахманінов із сім’єю від’їжджав із Росії до Стокгольму...
Згодом було з’ясовано особу таємничої шанувальниці: це була вчителька з Київської губернії Фекла Руссо.

Ця романтична історія увиразнює народне сприйняття бузку, що символізує любов (подеколи нещасну), розтавання. Наприклад, в англійців до наших днів збереглося повір’я: хто любить бузковий колір, той ніколи не буде носити обручку. Уважають також, якщо дівчина посилає закоханому юнакові гілку бузку, то це означає відмову від шлюбу з ним.

А ось як про весняне кохання повідує українська весільна пісня «Бузок» (слухай тут: https://www.youtube.com/watch?v=9fykKBX5w2Q):

 За вікном розцвів зелений
Запашний бузок,
Чом до мене не приходиш,
Милий мій дружок?..
Цвіт пахучий, білий,
Де ж ти ходиш, милий,
Жду тебе коханий мій,
Зрозумій.

А я жду його, немає,
Важко так мені,
А бузок вже розцвітає,
Квіти чарівні.
Цвіт пахучий, білий,
Де ж ти ходиш, милий,
Жду тебе коханий мій,
Зрозумій.

Засмутилось моє серце,
Серце молоде,
А бузок мені шепоче:
Він прийде, прийде...Цвіт пахучий, білий,
Де ж ти ходиш, милий,
Жду тебе коханий мій,
Зрозумій.

....Фіалка надихала поетів, а от бузок, родом із Малої Азії, чи не найбільше з усіх квітів любили художники. Він і справді надзвичайно мальовничий – ніби сама життєва сила вихопилась із землі, зайнявшись буйним полум’ям. Старовинні вежі, фортеці, міста – що тільки не нагадує всипаний пишними гронами кущ! Дивись картини й переконайся:

У культурних різновидів таких грон найрізноманітнішої форми до дев’яти в суцвіттях, а простих і махрових квітів у кожному суцвітті до тисячі! Сягаючи п’яти сантиметрів у діаметрі й навіть більше, ці квіти, забарвлені майже в усі кольори спектру, нагадують флокси, гортензії, нарциси, незабудки, навіть маленькі троянди.

Цікаво знати, що з одного куща можна зібрати до 108 тисяч квітів, загальною вагою близько восьми кілограмів! Такі підрахунки зроблено в Києві, у Центральному ботанічному саду імені академіка Миколи Гришка. Тут, на схилах древнього Славутича, на тлі задніпровських новобудов та старовинних башт Видубецького Свято-Михайлівського монастиря, розгорнулася чарівна панорама сирингарія*, який називають «садом ста тисяч усмішок». Не буде весни для киянина, якщо він не зробить сюди бодай невеличку екскурсію та не сфотографується, як чернівецькі студенти біля університетської магнолії чи сакури :)))

Бузкові колекції є в багатьох містах (загалом у світі налічують 2300 їх сортів). Так, у квітні-травні, коли розквітають різнобарвні грона, усі шляхи ведуть до Національного ботанічного саду в Києві, де в Саду бузків площею 2,45 га, росте близько 1500 кущів цієї дивовижної рослини. До того ж із 28 відомих у світі видів бузку тут є аж 21! Відвідувачі можуть милуватися унікальною колекцією з понад 90 сортів і більше ніж 90 декоративних гібридів бузку.

Понад 25 видів красуні-сиринги – така латинська назва бузку – буяє в місцях свого природного поширення: у горах Південно-Східної Європи, у Гімалаях і Гіндукуші, у гірських областях Японії, Кореї, Китаю й Далекого Сходу.

...Перський бузок. Буйні розкішні грона – їх у країнах Сходу називали «лисячим хвостом» – і по століттях «дикого життя» носили на собі відбиток людських рук: ботаніки не сумнівалися, що природним шляхом цей вид з’явитися не міг. Але де прабатьки? як з’явився він на землі? Одне було зрозуміле: сталось це дуже давно, бо перський бузок іранці культивували за дванадцять століть до європейців. Таємниця була розкрита тільки 1915 року, коли в китайській провінції Канзу ботаніки знайшли сирингу папоротеподібну. Виявляється, саме вона разом з персиком та абрикосом здійснила тривалу мандрівку із Західного Китаю до Персії, щоб там, породичавшись із місцевими сортами, явитися світові в новій красі.

Ще довше приховував своє походження звичайний бузок... за хмарою диму, яка висіла над Балканами: запах пороху, що постійно огортав цей багатостраждальний край, перебивав аромат квітів, гори були малодоступні не лише через гостре бескиддя та глибокі ущелини, а й через нескінченні війни. Тільки в тридцятих роках минулого століття ботаніки виявили природні зарості бузку на висоті 700–800 метрів над рівнем моря в Південних Карпатах, пізніше – у Болгарії та колишній Югославії.

І тоді стало зрозуміло, чому від розквітлого куща віє такою повнотою сил. Ця невибаглива рослина вчепиться за кам’янистий ґрунт, пустить корені в розщілину скелі, вичавить із навколишнього середовища останню краплину вологи, аби сипонути навстріч весняному карнавалу різнобарв’ям своїх пелюсток. Осмотичний тиск клітинного соку в її листках колосальний – до 40 атмосфер, зате й мертве бескиддя заговорить мовою краси й ніжності. І повідає людині свої таємниці чарівною мовою сопілки чи флейти, якщо зробити її з порожнистої стеблини бузку (біологічне назва кущової рослини походить від грец. «syrinx» – трубка, сопілочка).

Колись бузок вирощували як ефіроолійну культуру, збираючи з одного гектара ще й немалий врожай (через трудомісткість справи 1 кілограм ефірної олії бузку може коштувати до $ 100 000). Тепер хіміки навчились виготовляти штучні речовини із сильним бузковим ароматом, але все одно рослина спричинює великий інтерес. Вона стійка не лише проти посухи та морозів, а й проти промислових газів. її молоді листки затримують пилюгу в три рази більше, ніж листя тополі або ж липи. Окрім того, вони мають ще й бактерицидні властивості. Так це ж незамінний чагарник в епоху, коли постала проблема боротьби за чистоту навколишнього середовища, ще й напрочуд до того ж гарний!

І є ще одна причина, чому нам особливо дорогі суцвіття-факели.

Розквітла гілочка бузку, взята колись у космос, стала символом усього, що зв’язуватиме людину із Землею, навіть коли вдасться подолати просторово-часові бар’єри й вийти за межі Галактики. Символом любові до куточка, де народився. Символом найдорожчого, за чим завжди тужитиме душа в міжзоряних і життєвих мандрівках.

* СИРИНГА́РІЙ, ю, чол. Ділянка парку, саду, на якій вирощують різні сорти бузку [СУМ, т. 9, с. 198].

У статті використано матеріали з книги Г.В.Сележинського «Прекрасні супутниці наші» (1989).