Буковина наша барвиста! Тюль-панна!
Весна, весна! Листям зелена, Квітками рясна, Усміхнена, весела, голосна (Богдан Лепкий)
У ці дні місто схоже на Едемський сад: цвітуть розкішні первоцвіти, проліски, гіацинти.., наповнюючи повітря медовими пахощами, а в різнокольорових обгортках, які обережно тримають чоловічі руки, князюють...
ТЮЛЬПАНИ
Червоне золото тюльпанів
на сірім сонці – таці з лика
і механічний сад мельодій,
де в чорних дисках спить музика.
Металу в’язень – людський голос
засуджений в кружок порожній
і світу в’язень – людське серце
цього збагнути неспроможне.
Крізь сірий шовк – безбарв’я сіре
червоне золото тюльпанів.
Цвісти, горіти й проминати,
лишати все, йдучи в незнане!
(Антонич Б.-І. Книга Лева. – Львів, 1936. – С. 21)
Перші писемні згадки про тюльпани зафіксовано в книгах XI–XII століть у Персії, а зображення цієї дивовижної квітки з бархатними пелюстками навіть розміщено на окладі однієї з рукописних Біблій того часу.
Цікаво, що в ліричній перській поезії натрапляємо на назву «дюльбаш», що в перекладі означає «тюрбан», адже своєю формою квітка нагадує «чоловічий головний убір, який складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки» [СУМ, т. 10, с. 334]. За цю подібність тюльпани дуже любили шахи й султани, східні поети (напр., Гафіз писав, що з незайманою красою тюльпана не може порівнятися навіть королева квітів троянда). Інша назва чарівної квітки – «лале», тобто «тюльпан» у перекладі з турецької. (Дотепер жіноче ім'я Лале є найпопулярнішим у країнах Сходу).
Щорічно при палаці турецького султана жінки гарему влаштовували свято тюльпанів на знак свого кохання, показуючи ясновельможному чоловікові найгарніші сорти улюблених квітів та витіювато пояснюючи їхнє символічне значення. В урочисті дні султанські сади встелялися яскравими килимами із живих квітів. (До XVI століття було відомо вже близько 300 сортів тюльпанів!). Збереглися згадки, як під час нічних бенкетів просто неба на великі клумби за велінням найбагатших людей випускали черепах із прикріпленими до їхніх панцирів запаленими свічками. Мандрівні вогники серед величних келихів тюльпанів перехоплювали подих у гостей, звиклих до розкошів.
Тривалий час панувало повір’я, що бутон жовтого тюльпана акумулює потужну енергію сонця, а той, хто зможе його відкрити не пошкодивши, стане довіку щасливим. Однак такої вправної людини, яка б «підкорила» цей опуклий ніжний бутон на тендітній зеленій ніжці, не було. Одного разу до гірського схилу прийшла погуляти молода жінка із синочком. Хлопчик уперше побачив прекрасну квітку й підбіг до неї, щоб роздивитися дивовижну рослину. У ці хвилини його обличчя осяяла щира посмішка й посипався навкруг дзвінкий дитячий сміх, що, мов золотий ключик, розкрив пуп’янок тюльпана. Дитяча чиста душа й привітна посмішка зробили те, що було не під силу завзятим шукачам щастя.
Червоні тюльпани – символ пристрасті, кохання (у всякому разі так повістує легенда). Перський цар Фархад, безтямно закоханий у красуню Ширін, мріяв про щасливе сімейне життя з нею. Однак заздрісні суперники пустили поголоску, ніби його кохану вбито. Знавіснілий від горя Фархад погнав свого баского коня та й зірвався зі скелі. Саме в тому місці, де кров нещасного обагрила землю, виросли яскраво-червоні квіти – тюльпани.
Європейці вперше «познайомилися» з тюльпанами в 60-і роки XVI століття, коли крамарі завезли їх із Туреччини в королівські двори Австрії, Франції, Німеччини. Відтоді ці квіти стали символом багатства й знатності роду. Так, пристрасними шанувальниками тюльпанів були французи – король Людовик XVIII, державний діяч і кардинал Рішельє, філософ-просвітник і письменник XVIII століття Вольтер, а також перший австрійський імператор Франц II.
Але справжніми тюльпаноманами, починаючи з 1570 р., уважають голландців, які за рідкісні екземпляри цієї квітки платили від 2000 до 4000 флоринів. Від батька до сина й нині передають вони історію про один екземпляр тюльпана, за який багатій віддав цілую пивницю в 30 000 флоринів. Можливо, це був чорний тюльпан, що його замовили жителі Гарлема (частина міста Нью-Йорка у США)? Адже десь у тоді було оголошено вельми солідну винагороду тому, хто виведе чорнооку квітку як уособлення краси людей із темною шкірою. І лише 15 травня 1637 року під час пишної церемонії за участю королівської сім’ї пересічні мешканці й учені з усього світу вперше змогли помилуватися дивовижною квіткою в кришталевій вазі. Після цієї події, супроводжуваної карнавальною ходою, цибулини рідкісних сортів тюльпанів були тут на вагу золота.
Слідом за Нідерландами, Європу охопила «тюльпанова лихоманка» – усі взялися за виведення оригінальних сортів «цариці Персії». Наприклад, Олександр Дюма в романі «Віконт де Бражелон» описує, як Людовик XIV подарував своїй фаворитці «гарлемський тюльпан» із сірувато-фіолетовими пелюстками, що «коштував» садівнику більше п'яти років копіткої праці, а королю – п'яти тисяч ліврів.
До російської імперії коштовні цибульки садових сортів тюльпанів потрапили з Голландії в епоху царювання Петра I, у 1702 році.
ВУЗЛИКИ НА ЩОДЕНЬ
- В останні місяці Другої світової війни нацисти організували на заході Нідерландів водну й продовольчу блокаду. Її наслідки були згубними: за словами очевидців, під час «голодної зими» 1944–1945 рр. від недоїдання померло щонайменше 10 000 мирних жителів. Багатьох голландців від голоду врятували тверді, дуже терпкі й подразливі цибулини тюльпанів, до яких за можливості додавали трохи моркви або цукрового буряка.
- Після Другої світової війни, у 1949-му, у Голландії було облаштовано найвідоміший парк «Keukenhof» («Сад Європи»). Це 32 гектари дивовижних весняних квітів, які ваблять усіма мислимими барвами, неймовірними формами та свіжими запахами. Хтось порахував: останнього разу тут було виставлено близько 8 мільйонів квітів, у тому числі 4,5 мільйона – самих лише тюльпанів.
- У роки Афганської війни (1979–1989) «Чорним тюльпаном» називали літак-катафалк АН-12 (ця назва так і залишилася символом вантажу 200), а червоним – болісну страту.
- Іменем цієї квітки названа найкраща вулиця сучасного Тегерана – Лале зар.
- 1998 року відкрито Уфімську соборну мечеть «Ляля-Тюльпан» (архітектор В.В.Давлятшин). Основа її композиції – образ квітучого тюльпана, а мінарети уособлюють два його бутони.
- У 1952 році режисер Крістіан-Жак зняв фільм під назвою «Фанфан-тюльпан», а 2003 року Жерар Кравчик – його ремейк з однойменною назвою.
- На початку 2017 року голландська компанія з вирощування тюльпанів StoKolex вивела новий сорт квітів і назвала їх на честь переможниці Євробачення 2016 – нашої Джамали.
- У буковинському селищі Лужани різнобарв’ям буяє Долина тюльпанів (https://www.google.com.ua/search?q), що на цей час стала місцевою туристичною Меккою. На полі п. Мирослави Мережко, засновниці квіткового поля, цвітуть понад півсотні сортів тюльпанів, а в планах ще чорний та синій кольори. Отака вона – міні-Голландія на Буковині!
Тюльпани допомагають висловити нам почуття:
- ніжно-червоні – повагу,
- білі – ніжність,
- ніжно-рожеві – закоханість,
- малинові – симпатію,
- яскраво червоні – кохання,
- червоні – захоплення,
- фіолетові – шарм, неповторність,
- жовті – дружбу.
Замість епілогу...
– Пане тюльпане,
Вам банно?
Довколо ж Вас, пане,
Тюльпанно.
– Тюльпанно довкола,
Тюльпанно.
Та нікому мовити:
– «Панно...»
(Богдан Мельничук)
