Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого...
На знаменах українського словотворення ніби написане вічне гасло: «Нашому роду немає переводу!»
2017 року в київському видавництві «Академперіодика» вийшло друком 2-ге видання (доповн., переробл.) цікавої книги «Як народжується слово» член-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Ніни Федорівни КЛИМЕНКО, адресоване передовсім допитливим учням і студентам, учителям і викладачам середньої та вищої школи, усім шанувальникам рідного слова. У книжці енциклопедично й доступно розказано про словотворення в сучасній українській мові, зокрема про роль префіксів і суфіксів у творенні нових слів і оновленні старих, етимологічні зв’язки між словами, про кальки, оказіоналізми тощо.
Автор веде щиру розмову із зацікавленим читачем, повсякчас проводячи паралелі між минулим і сьогоденням і обґрунтовуючи висновок:
«Словотворення – це та могутня сила, що зберігає і примножує словникове багатство української мови. Воно відповідає за спадковість родоводу слів, озброює мовців засобами називання нових надбань думки і працьовитих мозолястих рук народу. На його знаменах написане гасло: «Твори, не забуваючи про корені слів і правила їх похідності!». Цього можна досягти, лише знаючи і шануючи свій народ, його історію, культуру, рідну мову. Словотворення надзвичайно щедре. Воно віддає все, що є в його розпорядженні, мовцям. Потрібно лише вміло користуватися його багатствами. Тут «будівельний матеріал» різного призначення та походження, схеми-зразки творення слів, правила поведінки в сім’ї-гнізді. Тут також традиційні та новаторські способи побудови слова. Від нас вимагається одне: старанно й допитливо вивчати його правила і закони. Знаючи їх, ми зможемо зробити нашу мову багатшою, краще зрозуміти майстрів слова, розпізнавши в їхніх текстах новотвори й оцінивши силу їхнього словотворчого арсеналу».
Дозволимо собі навести лише один уривок із праці Ніни Клименко, щоб уяскравити її залюбленість у рідну мову:
«Слова в мові не існують ізольовано одне від одного. Вони, як і люди, об’єднуються в родини. Про сина Петра кажуть, що він Петрович, у Івана він Іванович. У Василя дочка – Василівна. Родинність у нашій мові підкреслюється спадковістю імені людини, коли обов’язково зберігається батьківська лінія. Це у власних імен. А як водиться між загальними назвами?
У них теж є свій родовід. Візьмімо хоча б таку сім’ю, як: рід, родина, родинонька, родинний, родити, родич, родичів, родичівство, родичання, родичатися, родичівський, родичка, родовий, родовитий, родовитість, народжувати, народжуватися, народжений, родинноблизький, родоначальний, родоначальник, родоначальниця, родоплемінний, родопоміч, родопомічний, родословець, родословний, порода, породатися, породжений, породжениця, породження, породжуваний, породжувати, породинний, породити, породичати, породичівському, своєрідний, своєрідність, своєрідно.
Правда ж, велика?
Хто ж у ній відповідає за єдність роду-племені? – Корінь слова. У цьому разі – рід-. Він виступає в ролі гена, що є носієм спадковості і забезпечує збереження спільного для всієї цієї сім’ї значення. Корінь відповідає і за те, щоб була зовнішня подібність між словами однієї родини. Таку мовну сім’ю, точніше, сукупність слів, споріднених за коренем і упорядкованих відношенням похідності, називають «словотвірним гніздом».
У людській сім’ї є старше й молодше покоління: прадід і прабаба, дідусь і бабуся, батько і мати. Молодші її члени називаються синами і дочками, онуками, правнуками і правнучками. Усім отим пра-, що сягають у минуле й у майбутнє, немає кінця. Лінія настільки довга, наскільки багата людська пам’ять».
Без сумніву, книга «Як народжується слово» збагатить Ваші знання про словотворення української мови, збудить думку і
загострить увагу на джерелах формування слова, його житті й красі.
Милуюсь мовою, як мати немовлям,
В пелюшки-речення слова я сповиваю,
Зблизька вдивляюся, розпізнаю здаля
І серцем складену мелодію співаю.
Ось зараз суфікса до слова доберу, –
Так в коси донечці вплітає стрічку ненька, –
І поведу я безконечно свою гру:
«Тонкий, тонесенький, тонюсінький, тоненький»...
В безодню слів забутих я пірну,
Знайду ображене, покривджене, забуте, –
Його я неодмінно поверну...
За гріх чужий то є моя спокута.
О мово, найцінніше надбання!
В піснях слова легенькі, як пір’їна,
В бою – міцніші за підкову для коня.
Як буде мова – буде Україна!
(Станіслав КОВАЛЬ)
НЕЗАБУТНІ
Перу Ніни Федорівни КЛИМЕНКО (22 жовтня 1932 – 30 серпня 2018), визначного мовознавця, член-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора належать понад 400 праць із морфеміки, словотвору, лексикології, лексикографії, граматики української та новогрецької мов (у 1999 р. за плідну діяльність у поширенні грецької мови, літератури, культури в Україні номархія Атен нагородила її почесним титулом «Посол Еллінізму»; інші нагороди – золотий вінок Салоніцького університету імені Аристотеля (2009), «Орден Доброчинності» (2013)).
Ніна Федорівна була ініціатором створення комп’ютерного морфемно-словотвірного фонду української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (з 2011 р. – Інституту української мови НАН України), а з 2005 року активно працювала в Комісії зі слов’янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів, брала участь у міжнародних наукових проектах Комісії.
Ніна Федорівна Клименко також співавтор «Частотного словника сучасної української художньої прози» у 2-х томах (1981), «Оберненого частотного словника сучасної української художньої прози» (1998), «Словника афіксальних морфем української мови» (1998), «Новогрецько-українського словника» (2003), «Українсько-новогрецького словника» (2005), «Шкільного словотвірного словника сучасної української мови» (2005), ідеографічного словника нової лексики «Активні ресурси сучасної української номінації» (2013), посібників «Изучаем украинский язык. Расширенный курс» (1993, 1996), «Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови» (1998), «Практичний курс новогрецької мови» (1998); відповідальний редактор словника-довідника «Порадник ділової людини» (1995), «Російсько-українського словника з електроенергетики» (разом із С. Я. Меженним, 1998).
ДОВІДКОВО
Клименко Н. Ф. Як народжується слово / Ніна Федорівна Клименко. — 2-ге вид., доповн., переробл. — К. : Академперіодика, 2017. — 252 с.
Видання здійснено за кошти Цільової комплексної програми «Створення та розвиток науково-видавничого комплексу НАН України».
Рецензенти:
доктор філологічних наук, професор Євгенія Анатоліївна КАРПІЛОВСЬКА (Інститут української мови НАН України);
доктор філологічних наук, професор Олександр Данилович ПОНОМАРІВ (Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка).
