Творчий вечір-спомин: «Я у спогад вирушаю птахом синім…»

Я буду такою щасливою, коли колосочок у полі ростиме на житній ниві моїм життям напоєний... (Ніна Царук)

17.11.2019 4

Білим проліском кохання проростатиме

Я у спогад вирушаю птахом синім.
Кличе вечір, манить зорями в Карпати.
Десь сумує під снігами та стежина,
На якій ми поклялися вік кохати.
Якщо сни твої по стежці тій блукають,
Наші зустрічі залишені тривожать,
Я знайду тебе, коханий, бо кохаю,
Синім птахом долетіть до тебе зможу.
Білим проліском кохання проростатиме,
І розтане сніг, як біль розлуки.
Якщо спогад буде серце зігрівати, –
Синій птах крилом в твоє вікно постукає. 

 
27 листопада ц. р. у малій залі Центрального палацу культури м. Чернівців відбувся вечір-спомин «Я у спогад вирушаю птахом синім…», присвячений 70-річчю від дня народження відомої філологині та поетеси Ніни ГУЙВАНЮК-ЦАРУК (18.11.2049–24.09.2013).

Зацікавлених чернівчан запросила до мистецької світлиці «Місце зустрічі» доцент кафедри української літератури Лариса БЕРЕЖАН, учениця Н. В. Гуйванюк, авторка-виконавиця, лауреат і дипломант багатьох пісенних фестивалів, із-поміж яких «Червона рута», «Срібна підкова» тощо. Ініціативу Лариси Василівни радо підтримав керівник ЦПК, відомий виконавець авторської пісні, Олександр Вікторович МАДЕЙ, за що ми йому вельми вдячні.

03.12.2019 2

 Осінь

Осінь... Осінь...Осінь...
Б’ють яблука в землю чолами.
І пісня прощальним дзвоном
Дзвонить холодними росами.

Засумувала осінь...
То ходила росами боса,
У танку з листопадом кружляла,
То прощалася з журавлями...

У садку зажурилась яблуня...
Чи яблук їй жаль, чи літа?
Чи, може, весняного цвіту,
Що в роси опав на світанні? 
(Ніна Царук)

В ошатній залі панувала надзвичайна атмосфера світлих спогадів – про Матусю, Вчителя, Колегу, Просвітянку, Жінку. Кожному хотілося поділитися з друзями в тихій і задушевній розмові заповітними думками про пережите поруч із цією світлою Людиною. Ціле життя Ніни Гуйванюк (у дівоцтві – Царук) посунуло ламким калейдоскопом: ніби в барвистих скельцях мінялися події, особистості, враження...

Одна хвилина. Необережність

Одна хвилина. Необережність.
Щастя на друзки. Розбите скло.
Стало далеким, що серцю належало,
Розвіялось холодом-вітром тепло.

А я шукала холоду вліті.
А я шукала взимі тепла.
Ти ніс пташину з крилом підбитим.
І я назустріч тобі пішла.

Злинула птаха в безкрай блакиту...
А нам чекання стріч і прощань.
Заграло зібране скло розбите
Калейдоскопним узором щасть...
(Ніна Царук)

13
5
7
9
4
11
14
6

Ніну Василівну згадали щирими, теплими словами Борис БУНЧУК, декан філологічного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича і поет; Олена КУЛЬБАБСЬКА, завідувачка кафедри сучасної української мови; Світлана ШАБАТ-САВКА, заступниця декана філфаку з навчально-виховної роботи; Богдан МЕЛЬНИЧУК, професор кафедри української літератури й поет; Ярослав РЕДЬКВА, заступник декана філологічного факультету з наукової роботи й комп’ютеризації; Алла АНТОФІЙЧУК, докторантка кафедри сучасної української мови, просвітянки Марія ПЕЛЕХ і Тамара МІНЧЕНКО; Світлана РУДЕНКО, професор кафедри екології та біомоніторингу; Валентина ЧОЛКАН, доцент кафедри української літератури; Леся ЩЕРБАНЮК, директор Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського. Найяскравіші, любі спогади та емоції колисали пам’ять учасників дійства. Від серця ло серця линули слова, зігріті щирим почуттям, сповнені глибоких думок, яскраві й безпосередні.

5
1
3
4
6
7
9
8

«Менует» Баха

Цей старовинний Бахів «Менует»,
Цей танець юних німф у дивнім колі,
В полон рожевий полонив мене,
І я живу в солодкій цій неволі.

Мінорні звуки... Дивний цей танок.
Печаль і радість у рожевий ранок.
Пробудження природи. Спів пташок.
Душі прозорість і надій світанок.

...В просторій залі. Знову «Менует».
Танцюють пари. В колі – двоє вінчаних.
А під стіною сам стоїть поет
Й шепоче тихо: «Будь щаслива з іншим...»

Мінорні звуки змінює мажор,
То знов мінор мелодію завершує. 
…Високість музики. І німф рожевих хор...
Цей «Менует» я слухаю уперше 
(Ніна Царук). 

Благодатно й тонко виводила душу на паралакси Добра й вічної Любові скрипка Євгена ТАРНАВСЬКОГО. Співала. Промовляла. Тужила.

Пісня

Пісня розгойдує небо. І лунко
Повняться звуком хмаринки малі.
І лазурові свої поцілунки
Шлють у вітання весняній землі.

Пісня – це тихе народження ранку,
Голос її – тихе щастя землі,
Потім в прозорому сяйві серпанку –
Тиха усмішка сонних полів.
(Ніна Царук)

 У творчій високості звучала співана поезія у виконанні Лариси БЕРЕЖАН. Її  бархатистий голос і тембр умить зачаував вдячну авдиторію.
Власне, і силою слова, що проймає до глибини, магнетизує...

31
16

Вигранювала наші серця народна пісня, високого лету якій надав потужний голос народного артиста України Івана ДЕРДИ:
«В’ється, наче змійка, неспокійна річка, Тулиться близенько до підніжжя гір; А на тому боці – там живе Марічка, В хаті, що сховалась у зелений бір...».

♦♦♦

Не знаю, чи весна, чи юнь
Порив цей будять…
Я пісню вимовлю свою
На радість людям.

О Боже, тільки дай простору їй! 
В ній веселковість наших днів. 
Натхнення струни понастроюю
На цей щасливий юний спів
(Ніна Царук).

Усеохопні рулади жвавої колоратури Лариси БЕРЕЖАН і Валентини ЧОЛКАН покорили слухачів, а від щемливих «Чорнобривців»,
які заспівала студентка V курсу філологічного факультету Оксана БОЙКО, навернулися сльози.

3
26
24
19

Три долі

Нащо три долі ходять по світу,
Ой, дві щасливі, а третя – тінню?
Ой, нащо двоє посадять квіти,
А третя доля вирве з корінням?

Ой, несла річка та й два віночки,
Та два з любистку і з м’яти-рути…
Чий же потоне в хвилях струмочка?
Одній же долі у парі бути…

Нащо три долі ходять по світу,
Ой, дві веселі, а третя – смуток.
Обом кохати, обом любити,
Одній же долі у парі бути...
(Ніна Царук)

Зачаровувала вишукана поезія Ніни ЦАРУК, яку декламували студентки філологічного факультету – Марія РЕЙКАЛО (магістрантка І курсу),
Вероніка ЖИТАР і Тетяна КОСОВАН (ІV курс), Мар’яна Коцаб’юк (ІІІ курс).
[Читай інтимну лірику за покликанням на сайті:  (https://kulbabska.com/news/slovohrai/120-nina-tsaruk-bili-kryla-dushi-mii-pryntse-ty-ne-liubysh-pyshnykh-sliv)]

 ♦♦♦

Сон-метилик зник десь у тумані.
І волошка в росянім вінку,
Викупавшись у ранковій рані,
Зводиться на ніженьку тонку.

І листочки, потянувшись зо сну,
Поцілують неньку у чоло.
– Подивися, – скажуть, – он на сосні            
Сонце знов на вітах спать лягло.

♦♦♦

   Де закінчується небо й починається море?         
   Йшло сонце по небу й сховалося в морі.
   Зорі на небі і в морі зорі.
   Море і небо. Небо і море.

   І така недоречна моя буденність
   Серед святості неба в цій синій прозорості...
   Втоплю я у хвилях дрібні неприємності
   І думать буду про небо і море.

НАРЕЧЕНІЙ

    Дні золоті виворожує серпень,
    Комусь звичайні, комусь – особливі.         
    Сьогодні всі квіти цвітуть для тебе,
    І всі називають тебе щасливою.

    І ти щаслива. Тобі цей день
    В променях білу фату виціловує.
    А мрії дівочі просто з пісень
    Ідуть вклонятися твоїй любові.

 

1
22
25
27
17
15

Власну поезію читала студентка ІV курсу філологічного факультету, переможниця Міжнародного конкурсу поетичного арт-фестивалю «Ан Т-А-Акт»–2019
Діана ТУЧАК.

Життя людське – немов гірський потік

Життя людське – немов гірський потік:
Шумить, вирує, спокою не знає.
Так день за днем, а там за роком рік,
І вже століття... і нема їм краю...

А над гірським потоком вічна синь
І вічна юнь смерек зеленочолих...
І хто не оцінив життя краси, –
Хай гляне, як усе буя навколо.

Стають минулим сто і триста літ.
Тисячоліттями життя прослалось.
Та є у вічності окремі дні,
Яких забуть ніхто не має права.
(Ніна Царук)

Наприкінці вечора-спомину до учасників зі словами вдячності звернулися Оксана ГНАТЧУК та Інеса МАКАР – доньки Ніни Василівни. 
Ще довго після зворушливої зустрічі учасники заходу обмінювалися враженнями та спілкувалися.

1
22

Мить

Через вас, золотолисті днини,
В моїм серці осінній щем...
А на площі продають жоржини
Під дощем...
(Ніна Царук)

31.11.2019 32

 ...Ні, заждіть журитися, лелеки.
Хай вже скроні вкрила сивина,
Тільки ж бо до осені далеко,
Якщо в серці вічності весна.

Ще попереду весни, ще попереду гони.
І як серце й душа твої сонцем наповнились,
Проросте твоя праця із зерна кожного
Виноградними гронами, стиглим колосом.
formatovanij pidpis

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...