Традиційні й інноваційні форми викладання циклу лінгвістичних дисциплін у вищій школі
Уважаю, що основа педагогічної підготовки — широка загальна освіта, знання і розуміння людей, обізнаність у філософських питаннях, інтенсивний суспільний інтерес.
Якщо педагог позбавлений цього, він — педагог без фундаменту (П. П. Блонський)
З м і с т о в и й м о д у л ь 1
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ЗА КРЕДИТНО-ТРАНСФЕРНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ
Лекція № 5–6
Тема. ТРАДИЦІЙНІ Й ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ВИКЛАДАННЯ ЦИКЛУ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Мета: з’ясувати зміни в парадигмі форм навчання української мови в період реформування вищої школи, узагальнити відомості щодо особливостей організації навчання української мови в ЗВО, установити переваги й недоліки онлайн-навчання української мови, виявити специфіку самостійної та індивідуальної роботи студентів із мовознавчих курсів, з’ясувати види практик та їхні функції у становлення педагога-словесника, проаналізувати методику проведення навчально-виховних заходів для студентів-філологів.
План
1. Традиційні форми навчальних занять з української мови у вищій школі.
2. Навчання української мови у вищій школі в контексті педагогічної інноватики.
3. Наукова робота як засіб формування дослідницької компетентності майбутнього викладача мовознавчих і лінгводидактичних дисциплін.
4. Практична підготовка студентів-філологів як невід’ємна компонента освітньо-професійних програм (самостійно за покликанням: https://kulbabska.com/news/dystantsiina-osvita/502-pedagog-chna-praktika-pershij-etap-na-shlyakhu-do-samost-jnoji-tvorchoji-d-yal-nost-majbutn-kh-spets-al-st-v-2)
Ключові поняття: форми й організація навчання української мови, авдиторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, науково-дослідна робота студентів-філологів, практична підготовка майбутніх учителів і викладачів української мови та літератури, форми навчально-виховної роботи з української мови у ЗВО.
Рекомендована література
Основна
Володько В.М. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність як один із методів розвитку творчих здібностей студентів / В.М. Володько, Т.В. Іванова // Вища і середня педагогічна освіта. – 1993. – № 16. – С. 62–67.
Горошкіна О., Караман С., Бакум З., Караман О., Копусь О. Практикум з методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі : навч. посібник / за ред. О. Горошкіної та С. Карамана. – К. , 2015. – 250 с.
Дороз В.Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : навч. посібн. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
Кульбабська О. В. Основи мовознавчих досліджень [Текст] : модульний курс : навч. посібник / О. В. Кульбабська, Н. О. Шатілова. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2016. – 344 с.; Ел. ресурс: https://kulbabska.com/news/na-knyzhkovii-polytsi/32-osnovi-movoznavchikh-doslidzhen-modulnij-kurs
Кучерук О.А. Самостійна робота студентів з методики української мови: Метод. посіб. – Житомир : Поліграфічний центр ЖДПУ, 2001. – 91 с.
Любашенко О.В. Українська мова. Активні методи і форми навчання у вищій школі : навч. посібн. – Вид. 3-є. – Ніжин : ТОВ «Гідромакс», 2007. – 144 c.
Мачинська Н.І., Стельмах С.С. Сучасні форми організації навчального процесу у вищій школі: навчально-методичний посібник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 180 с.
Додаткова література
Безпалько О. В. Тренінг як інноваційна форма соціально-педагогічної роботи / Безпалько О. В. // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 22–28.
Гришаєва О.В. Як провести майстер-клас : метод. посібник. – Дніпропетровськ : НМЦПТО у Дніпропетровській області, 2012. – 15 с.
Зімовін О. Воркшоп як формат професійного навчання. – Режим доступу: https://i.factor.ua/ukr/journals/ot/2017/february/issue-4/1/article-25440.html
Лихолєтова В.К. Самостійна позааудиторна робота студентів з курсу методики розвитку мови і навчання грамоти за КМСОНП / В.К. Лихолєтова. – Володимир-Волинський, 2008.
Мачинська Н.І. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів при вивченні дисциплін загальнопедагогічного циклу / Н.І. Мачинська. – К.: Міленіум, 2006.
Михнюк М. Майстер-клас як форма обміну передовим педагогічним досвідом / М. Михнюк // Професійно-технічна освіта. – 2014. – № 2. – С. 49-51. URL: http://lib.iitta.gov.ua/166015/1/мастерклас%20статья%20ПТО%202014.pdf
Науково-дослідна робота в закладах освіти: методичний посібник / Ю.О. Туранов, В.І. Труський. – Тернопіль: АСТОН, 2001.
Новікова Л.М. Тренінг як засіб активізації навчання у вищій школі: Науково-методичний посібник / Л.М. Новикова. – Павлоград: ЗДІЕУ, 2008. – 110 с.
Одарченко Н.І. Використання відеоінформації при проведенні лекційних і семінарських занять у школі нового типу / Н.І. Одарченко. – Суми, 1999.
Структура агрономічної освіти в НАУ та вищих навчальних закладах світу /Укладачі: С. Танчик, Ю. Кравченко, М. Дмитрашак, Н. Гончарук. – К., 2004. – 134 с.
Таран М.В. Вебінар – сучасна форма навчання та спілкування : методичні рекомендації. – Запоріжжя, 2018. – 34 с. – URL: http://nmc-pto.zp.ua/wp-content/uploads/2015/04/04_Taran-M.V.-Vebinar-----suchasna-forma-navchannya-ta-spilkuvannya-2018.pdf
Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри — активна форма підготовки майбутніх вчителів / / Вища і середня педагогічна освіта. — Київ, 1993. — № 6. — С. 68-73.
Ягоднікова В.В. Інтерактивні форми і методи навчання у вищій школі : навч.-метод. посібн. – К. : ДП «Вид. дім „Персонал”», 2011. – 70 с.
М і с і я Ч е р н і в е ц ь к о г о у н і в е р с и т е т у – інновативність, збалансованість, успіх
у підготовці високопрофесійних, конкурентоспроможних фахівців, здатних
активно діяти в умовах ринкової економіки та соціального партнерства;
розвиток наукових пріоритетів, наукових шкіл, інноваційного складника.
В і з і я У н і в е р с и т е т у – цілісна система підготовки та підвищення
кваліфікації кадрів, науки та інновацій, що відповідає наявним і майбутнім
суспільним потребам та є конкурентоспроможною на ринку освітніх
і наукових послуг України та світу.
(Із Стратегічного плану розвитку ЧНУ ім. Ю. Федьковича на 2019–2026 рр.)
Навчальний контент
1. Традиційні форми навчальних занять з української мови у вищій школі
Традиційні форми й види організації навчання української мови у ЗВО – спосіб організації, побудови й проведення занять з української мови, спрямований на реалізацію змісту навчальних програм, дидактичних завдань і методів навчання.
Залежно від мети розрізняють такі форми організації навчального процесу у ЗВО, зокрема й навчання української мови:
- навчальні (авдиторні) заняття – найбільш результативні форми навчання (лекція; практичні, семінарські, лабораторні, спецкурси, спецсемінари, факультативні й індивідуальні заняття; консультації);
- самостійна робота – одна із найважливіших позаавдиторних форм навчання (самостійне засвоєння знань, набуття умінь і навичок у процесі опрацювання навчальних елементів, підготовки індивідуальних навчально-дослідницьких завдань тощо);
- практична підготовка (навчальна й виробнича (педагогічна) практики);
- науково-дослідницька робота – курсові, магістерські роботи, наукові конференції, науково-дослідні гуртки, студентські наукові товариства;
- контрольні заходи – форми контролю, оцінювання та обліку знань, умінь і навичок студентів (модульний контроль, залік, іспит, захист кваліфікаційних робіт – курсових, магістерських тощо).
Залучення різних форм і видів навчання української мови сприяє формуванню високоосвічених, компетентних, мобільних, самоорганізованих, конкурентоспроможних фахівців, готових до роботи в сучасному глобалізованому світі, відкритому інформаційному товаристві.
Індивідуальне навчальне заняття – вид навчального заняття, що його проводять з окремим студентом з метою підвищити рівень його підготовки та розкрити потенційні творчі здібності. Види індивідуальних навчальних занять, їхній обсяг, форми та методи проведення, контроль над виконанням визначає робоча програма навчальної дисципліни.
Консультація (лат. соnsultatio – звернення за порадою) – вид навчального заняття (індивідуального чи групового), що передбачає допомогу студентові в засвоєнні теоретичних знань і випрацюванні практичних умінь і навичок. У формі співбесіди викладачі надають відповіді на конкретні запитання щодо окремих теоретичних положень теми чи труднощів практичного характеру. Це можуть бути поточні консультації впродовж семестру (після вивчення складних тем окремої навчальної дисципліни, під час написання курсових або дипломних робіт) та екзаменаційні консультації, що передують підсумковим контрольним заходам із навчальної дисципліни.
Консультують викладачі навчальних курсів відповідно до наперед складеного графіка. Кількість годин на консультації визначають робочі навчальні плани та індивідуальне навантаження викладача. Відвідування консультації добровільне, а час консультування – обмежений, тому запитання потрібно формулювати чітко, до того ж вони повинні бути такими, що не достатньо висвітлені на лекції або в доступних студентам джерелах навчальної інформації.
В умовах підготовки майбутніх вчителів / викладачів української мови проводять індивідуальні (семестрові), групові (екзаменаційні, поточні) консультації, а також консультації щодо курсового та дипломного проєктування, виконання індивідуально-дослідницьких завдань, пояснення теоретичних питань навчальної дисципліни або певних аспектів їх практичного застосування тощо.
Самостійна робота студента – невід’ємний складник освітнього процесу в ЗВО, що передбачає опанування навчального матеріалу (⅓ – ⅔ від загального обсягу навчального часу студента, відведеного на вивчення конкретної дисципліни) під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. Її мета – системно й послідовно засвоїти навчальну програму в повному обсязі, розвивати пізнавальну, розумову активність і самостійність у здобутті й поглибленні знань (навчити самостійно студіювати теоретичний зміст мовознавчих дисциплін, працювати з першоджерелами, підручниками й навчальними посібниками не лише на лекції, але й у позаавдиторний час, проєктувати власну самоосвіту та здійснювати самоконтроль за навчальною діяльністю, спонукати до саморозвитку, творчого застосування здобутих знань, виховувати самостійність як особисту рису характеру тощо).
NOTA BENE! Положення про організацію освітнього процесу в ЧНУ імені Юрія Федьковича за покликанням: (https://drive.google.com/file/d/1W28mwREJZSXKnYu4l1Cp1MAraj_dE7g1/view)
Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність здобувачів вищої освіти за покликанням:
https://drive.google.com/file/d/175_sglrMHV94fPjtcdTuztyuCL4YqGR1/view
Положення про формальну й неформальну освіту в ЧНУ імені Юрія Федьковича (PDF-файл нижче):
2. Навчання української мови у вищій школі в контексті педагогічної інноватики
Інноваційні форми навчання української мови – нові й ефективні способи організації, побудови та проведення занять з української мови, що інтенсифікують і модернізують освітній процес, розвивають індивідуально особистісний підхід і творчий потенціал студентів. Особливої популярності в освітньому середовищі останнім часом набули колоквіум, вебінар, тренінг, майстер-клас, воркшоп, панельна дискусія, дайджест тощо.
Колоквіум (лат. collocvium – розмова, бесіда) – форма навчання, що дає змогу з’ясувати рівень засвоєних знань, набутих мовнокомунікативних умінь і навичок студентів з окремої теми чи із змістового модуля навчальної дисципліни. На колоквіум викладач запрошує групу студентів і в процесі співбесіди визначає рівень їх теоретичної і практичної підготовки, що вможливлює подальше корегування лекцій і планів практичних заняттях.
Тренінг (англ. training – навчання) – інноваційна форма спеціально-організованого навчання, спрямована на набуття професійної компетентності через збагачення як фаховими знаннями, так і життєво-практичним та емоційно-особистісним досвідом за допомогою активних методів групової роботи в доброзичливій неформальній атмосфері. Такі навчальні заняття приваблюють учасників аурою відкритості, добровільною активністю, ігровим характером, індивідуальною та груповою рефлексією, партнерським ставленням і увагою один до одного, постійним зворотнім зв’язком.
Майстер-клас (від англ. master – кращий у якій-небудь галузі, class – заняття, урок) – форма навчального заняття, що передбачає ініціативу, бажання та прагнення педагога-майстра узагальнити і презентувати свій досвід. Формат майстер-класу створює умови для вдосконалення педагогічної майстерності всіх його учасників на основі професійного спілкування та обміну досвідом.
Воркшоп (англ. workshop – робоча майстерня) – інтенсивна форма інтерактивно-динамічного навчального заняття, що передбачає передусім практичну спрямованість й активну діяльність його учасників. Основна відмінність воркшопа від інших інтерактивних форм навчання – інтенсивна групова взаємодія, активність і самостійність учасників, які застосовують особистий досвід і професійні знання та вміння з теми заняття та діляться ними з іншими. Це надає змоги критично оцінити обсяг власних знань, навчитись чомусь від інших учасників, активізувати свою участь в обговореннях групи й у такий спосіб удосконалити фахову компетентність усіх учасників воркшопу.
Вебінар (англ. webinar – неологізм, утворений поєднанням слів veb «мережа» та seminar «інтерактивне навчальне заняття, у ході якого слухачі виступають із доповідями, ставлять запитання, беруть участь в обговоренні, дискутують») – форма інтерактивного навчального заняття, що її проводять дистанційно з використанням різноманітних програмних засобів та мережевих ресурсів, що вможливлює високу інформаційну насиченість заходу й забезпечує активність студентів. Дистанційний характер навчання – основна ознака вебінару, порівняно з традиційним семінаром, що вимагає фізичної присутності всіх його учасників в одній авдиторії.
Тьюторське заняття (тьюторіал) (від англ. Tutor – домашній учитель, наставник, опікун, репетитор) – форма індивідуального чи групового заняття, що її застосовують для організації, коригування та контролю самостійної роботи студентів у контексті індивідуалізованого та дистанційного навчання. Підготовка тьюторіалів – одне з найважливіших завдань тьютора (викладача-консультанта, викладача-наставника), який не викладає матеріал (адже його викладено в підручниках і посібниках), а пояснює, консультує щодо методів кращого засвоєння навчального контенту, організовує та координує, перевіряє самостійну роботу, виконання домашніх письмових завдань.
3. Наукова робота як засіб формування дослідницької компетентності майбутнього викладача мовознавчих і лінгводидактичних дисциплін
Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – вид позаавдиторної індивідуальної роботи студента, що має навчальний, навчально-дослідницький чи проєктний характер і спрямований на поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування набутих у ході вивчення навчальної дисципліни знань, умінь і навичок.
Розрізняють такі види ІНДЗ із мовознавчих дисциплін:
- конспект з відповідної теми (чи навчальних елементів змістового модуля) за самостійно складеним планом та оглядом використаних джерел;
- аналіз наукової, науково-популярної, лінгводидактичної літератури зі списку рекомендованої або самостійно віднайденої в бібліотечних фондах чи електронних каталогах;
- написання реферату, есе, дайджесту, рецензії, анотації чи іншої творчої роботи на запропоновану тему;
- порівняльний огляд «шкільного» та наукового висвітлення навчальної теми;
- заповнення узагальнювальних таблиць і конструювання опорних схем;
- складання тестових завдань (навчальних і діагностичних) з відповідної теми;
- самостійне виготовлення наочного матеріалу до відповідної теми (таблиці, схеми, алгоритми, мультимедійні презентації, відеоролики тощо);
- практичне самостійне виконання індивідуального чи групового завдання (розробка фрагментів уроку, сценаріїв ділової чи рольової гри, інтерактивних завдань з відповідної теми тощо).
Матеріали підготувала:
професор кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
